Зробити домашньою|Додати до обраного
 
 

Пам’ятка батькам як любити свого підлітка

Автор: admin от 26-04-2017, 09:40

Пам’ятка батькам

Як любити свого підлітка.

ЖИТТЮ — ТАК!


1.Намагайтеся спілкуватися з дітиною не менше ніж 3-4 годинни на добу


  • Під час суспільно корисної праці (до 1год).

  • Під час спільного спілкування з природою(до 1год).

  • Під час години сімейного читання ( до 30хвилин).

  • Під час ігор і занять спортом (до 1 -2 год надень).


  1. Не починайте розмову, коли ви роздратованні. Спочатку заспокійтеся.


  1. Ні в якому разі не відповідайте агресією на агресивну поведінку своєї дитини.


  1. Пам’ятайте! Виховання - це робота, яка обов’язково має бути приємною.


  1. Відома американська журналістка і письменниця Ерма Бомбек дуже влучно висловилась: «Дитина найбільше потребує вашої любові саме тоді, коли найменше на неї заслуговує».

Психологи радять: для того щоб ваша дитина була щасливою, її потрібно 8 раз на день поцілувати і обійняти, незалежно від того чи їй 6 років чи 16.


Бажаю щастя, миру, злагоди і благополуччя вашим сім’ям.


ЖИТТЮ — ТАК!


З повагою Ваш психолог Лариса Смирнова

Агресивна дитина

Автор: admin от 26-04-2017, 09:38

Для батьків та вчителів

Агресивна дитина

ЖИТТЮ — ТАК!


Кількість повідомлень про жорстокість та агресивність у ЗМІ, власний досвід кожного із нас дає підстави стверджувати, що людське насилля набуло нечуваних масштабів. Жорстокі фільми, мультфільми зі сценами насилля, комп’ютерні ігри – усе це реалії нашого соціального середовища.

Майже в кожної групі зустрічається хоча б одна дитина з ознаками агресивної поведінки. Вона обзиває, б’є дітей, грубо висловлюється. Одним словом, стає загрозою в колективі.

Отже, насамперед визначимо, що ж розуміють під поняттям агресія.


Агресія - це руйнівне поводження, що суперечить нормам моралі та етики і правилам взаємодії людей у суспільстві, спричиняє фізичну шкоду або викликає психічний дискомфорт у об’єктів нападу.


Коротше кажучи, агресія – це будь-яка поведінка, що містить погрозу чи завдає моральної та матеріальної шкоди іншим.

Агресивні дії можуть виступати як в якості засобу досягнення мети, так і як спосіб психічної розрядки. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, конформності. А надмірний розвиток її провокує конфліктність.


Психологи розрізняють 8 видів агресивних реакцій.

  • Фізична агресія– використання фізичної сили проти іншої особи.

  • Вербальна агресія– вираження негативних почуттів як через форму (кричить, верещить), так і через зміст словесних відповідей (погрози і залякування та ін.).

  • Непряма агресія– агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого конкретно не спрямована.

  • Роздратування– готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні ( це запальність, брутальність).

  • Негативізм- опозиційна манера поводження від пасивного опору до активної боротьби.

  • Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні або вигадані дії.

  • Підозрілість– у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тому, що інші люди планують шкоду і приносять її.

  • Почуттяпровини – виражає можливе переконання суб’єкта, що він є поганою людиною, що приносить усім зло.


Вияви агресії у людей дуже різноманітні. ЇЇ можна описати, використовуючи три основні шкали: фізична – вербальна, активна – пасивна, пряма – непряма. Їх комбінації діють у 8 можливих категоріях, у рамках яких і відбувається більшість агресивних дій.


Враховуючи ці категорії, психологи виділяють 4 типи агресивних дітей.


1. Дитина, схильна до фізичної агресії.

Вона активна, любить ризик, прагне до загального визнання. Має організаторські здібності. Лідер у колективі, але водночас схильна до садизму, у неї немає самоконтролю, вона імпульсивна, для неї не існує моральних обмежень. Таку дитину видно відразу, її агресія явна і відкрита.


2. Дитина, схильна до прояву вербальної агресії.

Доведено, що ці діти психологічно неврівноважені, у них спостерігаються підвищена тривожність, невпевненість, вразливість, нерідкі депресивні стани, відзначається недостатня працездатність. Цей тип більше «закритий» для навколишніх, але скільки страждань може принести така дитина близьким - не фізичним, але словесним (вербальним) впливом. Такі діти добре влучають у ціль — у найболючіші точки однолітків. Від таких дітей дуже страждають ті, хто має фізичні недоліки, ослаблене здоров’я, відрізняються боязкістю, сором’язливістю, невпевнені в собі. Перепадає кілька уїдливих словечок від «агресорів» і дорослим.


3. Дитина, схильна до прояву непрямої агресії.

Ці діти надмірно імпульсивні, їх відрізняють примітивні потяги, прагнення донегайного задоволення своїх бажань. З одного боку, вони схильні до ризику, з іншого — чутливі, м’які, поступливі. Дуже болісно реагують на критику. «Жало» таких дітей діє не прямо, а через об’єкт або суб’єкт, а сам «агресор» спостерігає, як будуть розвиватися події далі. Це — агресія «тишком-нишком», за принципом: «Завести на сварку або бійку й подивитися, що буде».


4. Діти-«негативісти».

Цей тип властивий здебільшого підліткам, які вже мають достатній соціальний досвід, щоб обмірковувати кожне слово й кожну дію. Такі діти все приймають у штики, критика для них — особиста образа. Але водночас вони розважливо обмірковують кожен крок, щоб зробити у відповідь усе «гостріше» і «крутіше», вважаючи, що жалість і співчуття — це для слабких.


Будь-яка агресивність дитини – це насамперед відображення внутрішнього неблагополуччя, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї. Дитина при цьому почувається нікому непотрібною. От вона і шукає способів привернути увагу дорослих і однолітків. Агресивна дитина сприймає світ як ворожий і намагається захистити себе, завоювати своє місце під сонцем. Вона не знає як інакше можна боротися за виживання в цьому світі. Такі діти не можуть самі оцінити свою агресивність. Їм здається, що увесь світ хоче їх скривдити. І виходить замкнене коло: агресивні діти бояться і ненавидять навколишніх, а ті , у свою чергу, бояться їх.

Агресивні діти потребують розуміння та підтримки дорослих, в першу чергу батьків. І якщо ми, дорослі, надамо їм можливість вибору способів поведінки, то наше спілкування з ними стане ефективнішим. Ніщо не може замінити живого спілкування між батьками і дітьми. Я хочу запропонувати кілька загальних порад для вас, шановні батьки.


ЖИТТЮ — ТАК!


З повагою Ваш психолог Лариса Смирнова


Пам'ятка педпрацівникам в роботі з підлітками

Автор: admin от 6-02-2017, 18:36

Пам'ятка педпрацівникам в роботі з підлітками

1. Поважайте особистість підлітка.

2. Сприймайте його таким, який він є.

3. Вселяйте в підлітка впевненість у тому, що його поважають.

4. Всіляко заохочуйте і підтримуйте в підлітку такі риси характеру, як дружелюбність, почуття вдячності, життєрадісність, вміння викликати симпатію у оточуючих.

5. Не ставте підлітка в скрутне становище.

6. Сприймайте всерйоз те, що він говорить.

7. Поради давайте в непрямій формі, щоб підліток не відчував тиску.

8. Не наполягайте на виконанні підлітком ваших порад.

9. Найчастіше діліться досвідом, висловлюючи поради, наскільки це дозволяють події.

10. Враховуйте підвищену емоційність підлітка. Можливо прояв імпульсивності, агресивності. Вивчайте контролювати свою поведінку.

11. З позиції взаємної довіри строго аргументуйте, обгрунтовуйте свої прохання.

12. Беручи критику - то не будьте злопам'ятні. Підлітки не переносять ніякої фальші і брехні - чесність, безкомпромісність і прямота повинні складати основу взаємин.

Рекомендації батькам обдарованих дітей

Автор: admin от 6-02-2017, 18:35

Рекомендації батькам,

які опікуються розвитком обдарованості дитини

З погляду кожного з батьків, його дитина є найкращою, найталановитішою та найціннішою з оточуючих. Саме так, безперечно, і повинно бути. Коли сім’я довіряє свій скарб – свою дитину – навчальному закладу, останній має докласти якомога більше зусиль з метою виявлення та розвитку усіх видів обдарованості даного учня.

Свідомих батьків хвилює перш за все емоційний стан дитини та її здатність виконати усі вимоги навчального закладу, особливо у процесі адаптації під час зміни навчального середовища.

Як уникнути зайвого хвилювання, як допомогти дитині увійти в новий навчальний рік без особливих стресів та тривалих хвилювань? Завжди на початку навчального року ці питання хвилюють турботливих батьків.

Умови навчання в гімназії висувають усе більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до якості навчальних знань. Однак рівень розвитку кожної дитини є суто індивідуальним, тому в умовах організованого навчання в учнів можуть з’являтися різні труднощі. І батьки повинні бути готовими до того, що всі перепони на шляху свого розвитку дитина подолає, якщо отримає якісну та своєчасну допомогу з боку дорослих.

Якої ж саме допомоги потребують наші діти?

По-перше, не вважайте, що все добре, якщо дитина не говорить про проблеми та негаразди. Принаймні в перші тижні навчання їй буде потрібна ваша пильна увага.

Увага - це так просто, але дуже необхідно. Дивіться на дитину з любов’ю та впевненістю, частіше доторкайтеся до неї, умійте по-справжньому слухати та розуміти дитину, а не тільки чути.

По-друге, нехай дитина відчуває, що ваша любов до неї безмежна й не залежатиме від негараздів та помилок. Навчайтесь стримувати емоції та вчити дитину долати гнів та сумніви.

По-третє, намагайтеся захищати себе, дитину та ваші стосунки від нерівностей сучасного життя. Контролюйте вплив інформаційного та соціального простору на розвиток вашої дитини.

Незважаючи на всі життєві негаразди, розвивайте емоційну сферу дитини, позитивно сприймайте вікові зміни її бажань та можливостей.

Пам’ятайте: основне завдання батьків – вдома постійно створювати атмосферу доброзичливого ставлення і дорослих, і дитини до вимог та рекомендацій педагогів та психологів, формувати цінність освіти як запоруки гармонійного розвитку особистості у сучасному світі.

Удачі вам, терпіння. Віримо, що у нас з вами все складеться якнайкраще.

5 порад психолога Як пережити кризу

Автор: admin от 6-02-2017, 18:34

5 советов психолога: как пережить кризис в Украине

В нашей стране - время перемен. Время смены убеждений, переоценки ценностей, новых взглядов. Как вести себя, чтобы сохранить здоровье тела, уверенность действий и остроту мысли? Что делать сейчас рядовому украинскому гражданину для того, чтобы быть адекватным и не поддаться панике? Эти вопросы сейчас я как психолог слышу практически каждый день. Приглашаю и вас к размышлению и поиску ответов.

 

В сложные периоды своей жизни человек привык прибегать к помощи. Эта помощь может исходить как из его внутренних ресурсов, силы воли, уверенности, целеустремленности, так и из внешних источников. Первыми в стрессовых обстоятельствах реагируют неадекватно и впадают в панику те люди, которые привыкли опираться на внешнюю помощь: учитывать оценку и мнение окружающих, зависеть от внешних обстоятельств, поведения, мнения, настроения других людей, жить «внешней» погодой. Те же люди, которые «носят погоду внутри», которые сами, ориентируясь свои цели, как корабли на маяки, неустанно продолжают движение, те, которые делают максимум из того, что могут – именно эти люди удерживают состояние внутреннего баланса.

 

То есть, первое правило профилактики любого стресса: ежедневно, не дожидаясь неприятностей, строить свою «внутреннюю погоду», удерживать важные цели, трудиться.

 

В состоянии стресса все возможности организма сокращаются, так как подсознание дает четкую установку «Энергию не тратить, возможна угроза жизни». Человек словно оказывается в коконе из густой жидкости, где сложно двигаться, и, чувствуя это, многие начинают совершать огромное количество лишних движений, чтобы сохранить привычную активность. Это есть метафорическое описание паники. Люди в состоянии стресса часто увеличивают количество пустых разговоров (сплетни, пересказывание недостоверной информации и т.д.) - таким образом, они заменяют реальную физическую активность словесной. В любой книге по психологии развития вы сможете прочесть о вреде пустых разговоров и разговоров, которые не ведут к действиям.

Второе правила профилактики любого стресса: говорите по делу, не распускайте сплетни и не накапливайте непроверенную информацию, она лишает вас сил, отвлекает от главного, рассеивает внимание.

 

В эпоху перемен голова крайне загружена. Мыслительная деятельность ускоряется. Каждые пять минут человек получает новую, неподтвержденную информацию, реагирует на неё эмоционально, и, не успевая что-либо предпринять, тут же получает новую «дозу» последних новостей. Происходит эмоциональная накачка. А после – эмоциональный перегруз. Все это остается в теле.

 

Третье правило профилактики любого стресса: тренируйте тело, оно накапливает в себе все эмоции, чувства и состояния. Заботьтесь о теле так же, как и о душе и духе.

 

Важно загружать тело: тренажерный зал, йога, танцы, фитнес – все, где вы могли бы нагрузить своё тело так же, как и мозг. Только тогда образуется баланс и человек сохраняет внутреннее равновесие.

 

Стресс это всегда шок и шанс. Причем не обе позиции одновременно, а только одна. Человек всегда выбирает. Так как же выбрать шанс? Все просто! Начинайте! Писать книгу, ходить в бассейн, планировать идею, начинайте! Начинания позволят вам сохранить скорость движения, не впасть в тягучее зависание, удержаться на волне и, самое главное, получать удовольствие от жизни. Все просто! В слове «просто» заключено слово «рост», а в слове «сложно» заключено слово «ложно». Дорогу осилит идущий. Важно идти даже тогда, когда кажется, что дороги нет. Просто тогда все, по чему вы ступаете, станет вашей дорогой.

 

Четвертое правило профилактики любого стресса: планируйте и начинайте! Держите своё внимание в «зоне вашего влияния», а не в «зоне ваших проблем». Фокусируйтесь на возможностях, а не на сложностях.

И пятое правило профилактики любого стресса: созидайте! Создавайте события, которые будут делать ваших близких и дорогих людей счастливыми. Когда мы радуем других – мы обретаем силу. Кризисы как ничто другое возвращает нас к истинным ценностям: семье, любимым людям, родителям.

Страх – это колоссальная энергия. Так пользуйтесь ею разумно. Не привыкайте к комфорту, постоянно делайте что–то новое, изучайте новое, читайте новое. И обязательно придумайте себе то, что поднимет вас с кровати в самое грустное утро ваше жизни. Я называю это исцеляющим убеждением. «Когда я думал, что упал на дно - снизу постучали», «Нет в мире той горы, с которой я смогу упасть», «Быть одержимым жизнью. И каждый день просыпаться с мыслью, что всю жизнь вы ждал именно этого дня».

 

Я убеждена, что человек, счастливый внутри, востребован «снаружи».

 

А ещё он здоров, эффективен и ответственен.

«Рекомендації педагогам щодо профілактики психотравматичних стресових розладів у дітей в період конфліктної ситуації в країні."

Автор: admin от 1-02-2017, 15:00

«Рекомендаціїпедагогам щодопрофілактикипсихотравматичних стресовихрозладів у дітейв період конфліктної ситуації в країні."


У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між дітьми, що розгортаються, як втриматися від надання оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки – бути корисними.


Виможетеобговорювати з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельнодобираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але увідповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. У той же час додаткова інформація допоможе дитині зрозуміти, що відбувається насправді. Педагог може залучити дітей до обговорення, щоб вони самі донесливласні думки та почуття. У будь-якому разі не потрібно ділитися з дітьмирізними необґрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.

Непотрібно думати, що всі діти однаково відреагують на якусь травматичну подію. Різні діти на одну і ту ж саму подію прореагують по-різному. На це буде впливати попередній досвід реагування на травмуючіподії.

Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події,тривоги та страхи у зв’язку з ними та як це відображається в поведінцідитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матірчерез події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий періоду них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацієюуваги, пригнічений емоційний стан.


Так може трапитися, що до класу потрапить дитина, сім’я якої переїхала з Криму чи з іншої окупованої території. Така ситуація сама є доволі травматичною як для сім’ї, так і для дитини, оскільки до цієї події вони не готувалися заздалегідь і рішення довелося приймати швидко. Що може робити педагог, щоб допомогти дитині адаптуватися до нової групи,навчального закладута оточення?


Ви можетезапропонувати учням своєї групипознайомитися з новим однокласником. Щоб вони мали змогу розповісти про свою групу,навчальний заклад, район чи місто. Дали можливість і дитині розповісти про себе та своємісто чи свій край, про особливості традицій, культуру та інше.


Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей, і нам варто піклуватися про своє психічне здоров’я. Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які, в першу чергу,повинні бути в змозі її надавати.


Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація вирішиться на краще. Згадується герой Роберто Беніньї з фільму «Життя прекрасне», якийдопомагав своєму синові пережити перебування в концтаборі. Мине час,і замість розпачу та печалі прийде розуміння та досвід.


Соціальний педагог – Міщенко Є.Ю.

Чому підлітки говорять неправду?

Автор: admin от 1-02-2017, 14:57

Чому підлітки говорять неправду?


Підліткова неправда – це сигнал, що з дитиною щось відбувається.


Неправда – захист

Умовчування й свідоме використання обману з’являються тоді, коли підліток боїтьсяпокарання.Спочатку утаювання є проявом страху, потім виробляється здатність хитрити, уміння не проговоритися. Інколи підліток, що бреше, що сприймає це як прояв спритності й розуму і ця ситуація починає навіть подобатися.


Неправда – помста

Як правило, людина, що обманює, страждає через брак любові або уваги навколишніх, у нього дуже низька самооцінка, виникають проблеми в спілкуванні з однолітками. Він сприймає навколмшній світ, як ворожий. Брехня для нього – спосіб висловлення власної злоби. Добре розуміючи, що неправда дратує батьків, він прагне саме розсердити дорослих, навіть, якщо буде покараний. За допомогою неправди підлітки доводять навколишнім і собі власну незалежність. Часом вони навіть змагаються з іншими підлітками, хвастаючись, хто більше зумів набрехати.

Успішність обману зміцнює в підлітка впевненість, що це гарна можливість стати вищими над кривдниками.


Неправда – фантазія

Трошки прибрехавши, перекрутивши факти, люди виходять зі скрутного стану, уникають пояснень і взагалі полегшують життя. Підлітки все це бачать і запам’ятовують. Тому вони приховують за брехнею власні невдачі, сподіваючись не зіпсувати про себе враження.

Підліток може придумати що завгодно, тільки б привернути до себе увагу.


Неправда – невпевненість

Інколи підлітки використовують обман, щоб прикрасити власне «Я», бути в центрі уваги, або розважити оточуючих. Напевно, це найнебезпечніший і безневинний вид обману, тому що він безкорисливий.



Соціальний педагог – Міщенко Є.Ю.

 

вул. Роменська, 96,
м. Суми-2, Україна, 40002.

splxtt@ukr.net